молодик
молоди́к
I -а, ч.
Народна назва однієї з фаз Місяця, коли його освітлена частина має вигляд вузького серпа.
II -а, ч.
1》 Молода неодружена людина; парубок.
2》 Наречений.
3》 Помічник, учень на Запорізькій Січі в 17-18 ст.
|| Підмайстер у ремісничих цехах за тих часів.
Великий тлумачний словник сучасної української мови