молодчина

молодчи́на

-и, ч. і ж.

1》 нар.-поет. Те саме, що молодець 2).

2》 у знач. присудк. сл., розм. Те саме, що молодець 3).

Значення в інших словниках

1. молодчина — молодчи́на іменник чоловічого або жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. молодчина — див. молодчага  Словник чужослів Павло Штепа
3. молодчина — МОЛОДЧИ́НА, и, ч. і ж. 1. нар.-поет. Те саме, що молоде́ць 2. 2. у знач. присудка, розм. Те саме, що молоде́ць 3. – Молодчина Семен! – .. хвалили [односельчани] артиста, коли після кількох арій замовк його голос у саду... (С.  Словник української мови у 20 томах
4. молодчина — МОЛОДЕ́ЦЬ (здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛО́ДЧИК розм., МОЛОДЧА́ГА розм., ЛЕ́ГІНЬ діал.; ЗУХ розм., ХВАТ розм. (завзятий чоловік); КОЗА́К розм., ОРЕ́Л розм., СО́КІЛ розм.  Словник синонімів української мови
5. молодчина — МОЛОДЧИ́НА, и, ч. і ж. 1. нар.-поет. Те саме, що молоде́ць 2. 2. у знач. присудк. сл., розм. Те саме, що молоде́ць 3. — Молодчина Семен! — ..хвалили [односельчани] артиста, коли після кількох арій замовк його голос у саду… (Вас.  Словник української мови в 11 томах