молодчик
моло́дчик
-а, ч.
1》 Зменш.-пестл. до молодець 1).
2》 розм. Людина, моральний склад якої заслуговує на осуд.
|| перев. мн. Чий-небудь поплічник, виконавець чиєїсь волі.
Великий тлумачний словник сучасної української мовимоло́дчик
-а, ч.
1》 Зменш.-пестл. до молодець 1).
2》 розм. Людина, моральний склад якої заслуговує на осуд.
|| перев. мн. Чий-небудь поплічник, виконавець чиєїсь волі.
Великий тлумачний словник сучасної української мови