1. Великий тлумачний словник сучасної мови

молодчик

моло́дчик

-а, ч.

1》 Зменш.-пестл. до молодець 1).

2》 розм. Людина, моральний склад якої заслуговує на осуд.

|| перев. мн. Чий-небудь поплічник, виконавець чиєїсь волі.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. молодчик — моло́дчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. молодчик — МОЛО́ДЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до молоде́ць 1. – Молодчика б сюди молодого... (Панас Мирний); – Я б вас просив, моя панно, щоб ви мене розуму навчили. – А нащо тобі, мій молодчику, розум? (Леся Українка); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  3. молодчик — МОЛОДЕ́ЦЬ (здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛО́ДЧИК розм., МОЛОДЧА́ГА розм., ЛЕ́ГІНЬ діал.; ЗУХ розм., ХВАТ розм. (завзятий чоловік); КОЗА́К розм., ОРЕ́Л розм., СО́КІЛ розм. Словник синонімів української мови
  4. молодчик — Моло́дчик, -ка; -чики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. молодчик — МОЛО́ДЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до молоде́ць 1. — Молодчика б сюди молодого… (Мирний, III, 1954, 300); — Я б вас просив, моя панно, щоб ви мене розуму навчили. — А нащо тобі, мій молодчику, розум? (Л. Укр., III, 1952, 482); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  6. молодчик — Моло́дчик, -ка м. ум. отъ молодець. Ой добрий молодчик по уличках сам блукає, ой він собі радість-дівку викликає. Чуб. V. 131. Словник української мови Грінченка