молодчик

Значення в інших словниках

1. молодчик — моло́дчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. молодчик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до молодець 1). 2》 розм. Людина, моральний склад якої заслуговує на осуд. || перев. мн. Чий-небудь поплічник, виконавець чиєїсь волі. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. молодчик — МОЛО́ДЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до молоде́ць 1. – Молодчика б сюди молодого... (Панас Мирний); – Я б вас просив, моя панно, щоб ви мене розуму навчили. – А нащо тобі, мій молодчику, розум? (Леся Українка); * Образно. Словник української мови у 20 томах
4. молодчик — МОЛОДЕ́ЦЬ (здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛО́ДЧИК розм., МОЛОДЧА́ГА розм., ЛЕ́ГІНЬ діал.; ЗУХ розм., ХВАТ розм. (завзятий чоловік); КОЗА́К розм., ОРЕ́Л розм., СО́КІЛ розм. Словник синонімів української мови
5. молодчик — МОЛО́ДЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до молоде́ць 1. — Молодчика б сюди молодого… (Мирний, III, 1954, 300); — Я б вас просив, моя панно, щоб ви мене розуму навчили. — А нащо тобі, мій молодчику, розум? (Л. Укр., III, 1952, 482); *Образно. Словник української мови в 11 томах
6. молодчик — Моло́дчик, -ка м. ум. отъ молодець. Ой добрий молодчик по уличках сам блукає, ой він собі радість-дівку викликає. Чуб. V. 131. Словник української мови Грінченка