монастир-фортеця
монасти́р-фортеця
монастиря-фортеці, ч., іст.
Монастир, зведений на узвишші або горі; мав високі і міцні мури з бійницями, підйомними мостами тощо; у часи воєн ставав оборонною фортецею.
Великий тлумачний словник сучасної української мови