монастир
монасти́р
-я, ч.
1》 У буддизмі, християнстві (православ'ї і католицизмі) – громада ченців або черниць, що з належними їй землями й капіталами становить церковно-господарську організацію.
|| збірн. Члени цієї громади.
2》 Церква, будівлі й територія, належні цій громаді.
Підвести під монастир — поставити когось у скрутне становище.
Великий тлумачний словник сучасної української мови