морочити
моро́чити
-чу, -чиш, недок., перех., розм.
1》 Завдавати клопоту (у 2 знач.).
|| перен., рідко. Турбувати, хвилювати.
2》 Уводити в оману; дурити.
Голову морочити — а) (собі) займатися чим-небудь клопітливим, думати над чимось складним; б) (кому) завдавати комусь клопоту, турбот; в) (кому) збивати когось із пантелику; дурити.
Великий тлумачний словник сучасної української мови