мужичка

мужи́чка

-и, ж., заст., зневажл.

Жін. до мужик 1), 2); селючка.

Значення в інших словниках

1. мужичка — мужи́чка іменник жіночого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. мужичка — МУЖИ́ЧКА, и, ж., зневажл. Жін. до мужи́к 1, 2; селючка. Чому вона родилась бідною мужичкою, чом не панночкою? (М. Коцюбинський); – Ти сміла? – заверещить пані .. – Ти, мужичко, моє добро крадеш!.. (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
3. мужичка — Мужи́чка, -чки, -чці; -жи́чки, -жи́чок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. мужичка — МУЖИ́ЧКА, и, ж., дорев., зневажл. Жін. до мужи́к 1, 2; селючка. Чому вона родилась бідною мужичкою, чом не панночкою? (Коцюб., І, 1955, 97); — Ти сміла? — заверещить пані.. — Ти, мужичко, моє добро крадеш!.. (Вовчок, І, 1955, 136).  Словник української мови в 11 томах
5. мужичка — Мужичка, -ки ж. Крестьянка, мужичка. Де таки сьому статись, щоб пан та взяв мужичку? Кв. І. 224.  Словник української мови Грінченка