Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
музикант —
музика́нт іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
музикант —
[музиекант] -нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў
Орфоепічний словник української мови
музикант —
Музика, музиченько, музичка
Словник чужослів Павло Штепа
музикант —
1. Фахівець, який професійно володіє музичною спеціальністю — композитор, диригент, хормейстер, співак, інструменталіст тощо. 2. Людина, спроможна за власним бажанням грати на музичному інструменті, співати, брати участь в самодіяльному колективі, хорі, оркестрі тощо.
Словник-довідник музичних термінів
музикант —
МУЗИКА́НТ, а, ч. Той, хто грає на якомусь інструменті. Я ціп продала, Пішла, музиканта наняла [найняла] (П. Чубинський); Нікельовані труби хоч і більші за музикантів, але звуки вилітають голосні й бадьорі (П. Панч); * У порівн.
Словник української мови у 20 томах
музикант —
МУЗИКА́НТ (той, хто грає на якомусь інструменті), МУЗИ́КА, ГРАЧ розм.; ГРАВЕ́ЦЬ розм., ГРЕЦЬ розм.; ОРКЕСТРА́НТ (той, хто грає в оркестрі). Я ціп продала, Пішла музиканта найняла (П. Чубинський); Тепер він вже став музикою (І.
Словник синонімів української мови
музикант —
МУЗИКА́НТ, а, ч. Той, хто грає на якомусь інструменті. Я ціп продала, Пішла, музиканта наняла [найняла] (Чуб., V, 1874, 679); Нікельовані труби хоч і більші за музикантів, але звуки вилітають голосні й бадьорі (Панч, В дорозі, 1959, 270); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах
музикант —
Музика́нт, -та м. = музика 2. Музиканти мої, ви заграйте мені! н. п.
Словник української мови Грінченка