муфлон

муфло́н

-а, ч.

Дикий баран, що живе на деяких островах Середземного моря, а також акліматизований у Криму.

Значення в інших словниках

1. муфлон — муфло́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. муфлон — Баран (дикий)  Словник чужослів Павло Штепа
3. муфлон — МУФЛО́Н, а, ч. Дикий баран, що живе на деяких островах Середземного моря, а також акліматизований у Криму. На схилах [Кримського заповідника] пасуться муфлони, олені, козулі (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
4. муфлон — А, ч., лайл. 1. див. бик. Муфлон, а не чоловік. 2. Дурень. Муфлон ти конкретний, от що!  Словник сучасного українського сленгу
5. муфлон — (-а) ч.; крим., жрм. Дурна, вперта людина. БСРЖ, 363; СЖЗ, 69; ЯБМ, 2, 47.  Словник жарґонної лексики української мови
6. муфлон — муфло́н (франц. mouflon, з італ. muflone) вид диких баранів, поширених у горах Корсіки, Сардінії, Західної Азії та в Закавказзі. Був одомашнений; один з предків сучасних свійських овець.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. муфлон — Гірський баран (ссавець із ряду парнокопитних), походить із Сардинії та Корсики, акліматизований у багатьох гірських регіонах Європи як вид для полювання; вис. у холці бл. 70 см, маса 25-40 кг; роги лише у самців.  Універсальний словник-енциклопедія
8. муфлон — МУФЛОН, а, ч. Дикий баран, що живе на деяких островах Середземного моря, а також акліматизований у Криму. На схилах [Кримського заповідника] пасуться муфлони, олені, козулі (Рад. Укр., 13.1 1963, 4).  Словник української мови в 11 томах