мюрид

мюри́д

-а, ч., іст.

Послушник найвищого мусульманського наставника (шейха або імама).

Значення в інших словниках

1. мюрид — мюри́д іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. мюрид — МЮРИ́Д, а, ч. Послушник, послідовник, учень найвищого мусульманського наставника (шейха або імама). Мюриди-послушники зобов'язані були беззаперечно коритися своєму вищому наставникові – імаму (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. мюрид — мюри́д, мури́д (араб.) 1. У мусульман-суфіїв послушник, послідовник і учень якогось релігійного наставника (мюршида) – імама або шейха. 2. Послідовник мюридизму.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. мюрид — МЮРИ́Д, а, ч., іст. Послушник найвищого мусульманського наставника (шейха або імама). Мюриди-послушники зобов’язані були беззаперечно коритись своєму вищому наставникові — імаму (Іст. СРСР, II, 1957, 161).  Словник української мови в 11 томах