мітра

мі́тра

I -и, ч.

В давньоіранській і ведичній міфології – бог сонця, чистоти й правди.

II -и, ж.

Шапка; бинтова пов'язка голови.

Значення в інших словниках

1. мітра — Мітра: — літургійний головний убір єпископа або священика у вигляді купола [55]  Словник з творів Івана Франка
2. мітра — мі́тра в давньоіранській і ведичній міфології (див. ведизм) бог сонця, чистоти й правди.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. Мітра — Індоіранський бог світла, покровитель воїнів, оспіваний у Ріґведі; особливою шаною оточений у Персії (культ Сонця), від I ст. його культ поширився в Рим. імперії, переважно серед воїнів.  Універсальний словник-енциклопедія