мітра
мі́тра
I -и, ч.
В давньоіранській і ведичній міфології – бог сонця, чистоти й правди.
II -и, ж.
Шапка; бинтова пов'язка голови.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мітра — Мітра: — літургійний головний убір єпископа або священика у вигляді купола [55] Словник з творів Івана Франка
- мітра — мі́тра в давньоіранській і ведичній міфології (див. ведизм) бог сонця, чистоти й правди. Словник іншомовних слів Мельничука
- Мітра — Індоіранський бог світла, покровитель воїнів, оспіваний у Ріґведі; особливою шаною оточений у Персії (культ Сонця), від I ст. його культ поширився в Рим. імперії, переважно серед воїнів. Універсальний словник-енциклопедія