міцніючий

міцні́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до міцніти.

Значення в інших словниках

1. міцніючий — міцні́ючий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. міцніючий — МІЦНІ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до міцні́ти. Згуртування соціалістичних держав у єдиний табір, його міцніюча єдність і безупинно зростаюча могутність забезпечують повну перемогу соціалізму і комунізму в рамках усієї системи (Програма КПРС, 1961...  Словник української мови в 11 томах