набоб

набо́б

-а, ч.

1》 Титул мусульманських аристократів (князьків) в Індії, а також особа, що має цей титул.

2》 В Англії 18 ст. – назва осіб, які розбагатіли на Сході.

3》 перен. Багата людина, життя якої відзначається східною пишнотою.

Значення в інших словниках

1. набоб — набо́б іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. набоб — Багатир-гультяй  Словник чужослів Павло Штепа
3. набоб — НАБО́Б, а, ч. 1. Титул мусульманських аристократів (князьків) в Індії, а також особа, що носить цей титул. 2. перен. Той, хто швидко розбагатів і живе зі східною розкішшю.  Словник української мови у 20 томах
4. набоб — набо́б (інд. наваб, від араб. нувваб – намісники) 1. В Індії титул правителів провінцій, що відокремилися від імперії Великих Моголів. 2. В Англії 18 ст.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. набоб — НАБО́Б, а, ч. Титул мусульманських аристократів (князьків) в Індії, а також особа, що носить цей титул.  Словник української мови в 11 томах