набоб
НАБО́Б, а, ч.
1. Титул мусульманських аристократів (князьків) в Індії, а також особа, що носить цей титул.
2. перен. Той, хто швидко розбагатів і живе зі східною розкішшю.
Словник української мови (СУМ-20)НАБО́Б, а, ч.
1. Титул мусульманських аристократів (князьків) в Індії, а також особа, що носить цей титул.
2. перен. Той, хто швидко розбагатів і живе зі східною розкішшю.
Словник української мови (СУМ-20)