нагідки

нагі́дки

нагідок, мн. (одн. нагідка, -и, ж.).

Рід трав'янистих і півкущових рослин родини складноцвітих з оранжево-жовтими квітками, зібраними в кошики.

Значення в інших словниках

1. нагідки — НАГІ́ДКИ́, нагі́до́к, мн. (одн. нагі́дка, и, ж.). Рід трав'янистих та напівкущових рослин родини складноцвітих з оранжево-жовтими квітками, зібраними в кошики. У садочку зелено; цвітуть там гвоздики та нагідки (І.  Словник української мови у 20 томах
2. нагідки — Одно- і багаторічні трав'янисті рослини та напівкущі родини складноцвітих, походять із Середземномор'я; декоративна (численні декоративні сорти з поодинокими жовтими квітами) і лікарська рослина.  Універсальний словник-енциклопедія
3. нагідки — Нагідки́, -до́к, -дка́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. нагідки — НАГІДКИ́, нагі́до́к, мн. (одн. нагі́дка, и, ж.) (Саlепdulа L.). Рід трав’янистих та півкущових рослин родини складноцвітих з оранжево-жовтими квітками, зібраними в кошики. У садочку зелено; цвітуть там гвоздики та нагідки (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. нагідки — Нагідки́, -до́к м. мн. раст. Ноготки, Calendula officinalis. Вх. Пч. І. 9. Ой на горі, на горі зацвіли нагідки. Грин. III. 232.  Словник української мови Грінченка