нагідки
НАГІ́ДКИ́, нагі́до́к, мн. (одн. нагі́дка, и, ж.).
Рід трав'янистих та напівкущових рослин родини складноцвітих з оранжево-жовтими квітками, зібраними в кошики.
У садочку зелено; цвітуть там гвоздики та нагідки (І. Нечуй-Левицький);
Двір був повний квітів – пишних, буйних, пахучих троянд, жовтих оксамитових купчаків, нагідок, солодковійних гвоздик, різнобарвних собачих рож і соняхів (Ю. Яновський);
На обійсті пахло розмаєм, що кущився на грядках і попідтинню, нагідками, настурціями та ще якимсь різнотрав'ям (М. Олійник);
Може, через те засівала чорнобривцями та нагідками всі вільні латочки в садочку та дворі (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)