надісь

наді́сь

надійсь, вставн. сл., розм., заст.

Уживається для підсилення достовірності висловленого у знач.: мабуть, певно, можливо.

Значення в інших словниках

1. надісь — наді́сь вставне слово незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. надісь — див. мабуть  Словник синонімів Вусика
3. надісь — НАДІ́СЬ, НАДІ́ЙСЬ, вставн. сл., розм., заст. Уживається для вираження припущення висловленого у знач. мабуть, певно, можливо. – Йди сам додому цею стежкою, а я піду іншою, бо вже наші стежки, надісь, розійшлись навіки, як туман по лісі (І.  Словник української мови у 20 томах
4. надісь — МА́БУ́ТЬ вст. сл. (уживається для вираження невпевненості в тому, про що говориться в реченні), ЛИБО́НЬ, ПЕ́ВНО (ПЕ́ВНЕ), НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ), ДОПЕ́ВНЕ, ОЧЕВИ́ДНО, ВИ́ДНО, ВИ́ДКО, ОЧЕВИ́ДЯЧКИ розм., ОЧЕВИ́ДЬКИ розм., ПРО́БІ розм., ПАК розм., ПА́КИ розм.  Словник синонімів української мови
5. надісь — НАДІ́СЬ, НАДІ́ЙСЬ, вставн. сл., розм., заст. Уживається для підсилення достовірності висловленого у знач. мабуть, певно, можливо. — Йди сам додому цею стежкою, а я піду іншою, бо вже наші стежки, надісь, розійшлись навіки, як туман по лісі (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. надісь — Надісь нар. = надійсь. О. 1862. IV. 107. Та моя хороба надісь не скоро мене покине. Кіевск. у.  Словник української мови Грінченка