назичити

нази́чити

-чу, -чиш, док., перех., розм.

Висловити багато побажань.

Значення в інших словниках

1. назичити — нази́чити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. назичити — НАЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., чого, розм. Висловити багато побажань.  Словник української мови у 20 томах
3. назичити — НАЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех.. розм. Висловити багато побажань.  Словник української мови в 11 томах
4. назичити — Назича́ти, -ча́ю, -єш сов. в. назичити, -чу, -чиш, гл. 1) = позичати, позичити. Ну, я тобі назичу хліба. Рудч. Ск. 2) Только сов. в. Насказать много пожеланій. Назичили йому товариші усякого добра: і щастя, і здоров'я, і довгих літ.  Словник української мови Грінченка