Великий тлумачний словник сучасної мови

наймитча

наймитча́

-ати, с.

Малолітній хлопець, що наймитує в кого-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. наймитча — наймитча́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. наймитча — див. дитина  Словник синонімів Вусика
  3. наймитча — НАЙМИТЧА́, а́ти, с. Малолітній наймит. Вона [Явдоха] добре тямила, що діється в душі у наймитчати (О. Кониський); Степ похмурий тремтів тоді сонячно і всміхався до хлопця-наймитчати (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
  4. наймитча — НАЙМИТЧА́, а́ти, с. Малолітній хлопець, що наймитує в кого-небудь. — А в минулому я не тинявся б наймитчам обшарпаним по чужих стернях, ріллях… Не було б цього, — не був би я Яшком, комсомольцем завзятим (Головко, І, 1957, 142).  Словник української мови в 11 томах
  5. наймитча — Наймитча, -чати с. Мальчикъ нанятый. Гонивши волики свої без наймитчати сам на пашу. Мкр. Г. 58.  Словник української мови Грінченка