наймитча

НАЙМИТЧА́, а́ти, с. Малолітній хлопець, що наймитує в кого-небудь.

— А в минулому я не тинявся б наймитчам обшарпаним по чужих стернях, ріллях… Не було б цього, — не був би я Яшком, комсомольцем завзятим (Головко, І, 1957, 142).

Значення в інших словниках

1. наймитча — наймитча́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. наймитча — див. дитина  Словник синонімів Вусика
3. наймитча — -ати, с. Малолітній хлопець, що наймитує в кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наймитча — НАЙМИТЧА́, а́ти, с. Малолітній наймит. Вона [Явдоха] добре тямила, що діється в душі у наймитчати (О. Кониський); Степ похмурий тремтів тоді сонячно і всміхався до хлопця-наймитчати (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
5. наймитча — Наймитча, -чати с. Мальчикъ нанятый. Гонивши волики свої без наймитчати сам на пашу. Мкр. Г. 58.  Словник української мови Грінченка