наймитувати

НАЙМИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Працювати наймитом у кого-небудь, служити по найму.

Чоловік наймитував, гірко бідив, на чужих робив (Фр., IV, 1950, 25);

Він вивчився читати якимсь дивним способом, наймитуючи ще замолоду в дяка (Гр., II, 1963, 67);

Свир учився в сільській школі тільки дві зими, а підрісши, наймитував по панських економіях (Панч, II, 1956, 71).

Значення в інших словниках

1. наймитувати — наймитува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наймитувати — див. бідувати; працювати  Словник синонімів Вусика
3. наймитувати — -ую, -уєш, недок. Працювати наймитом у кого-небудь, служити за наймом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наймитувати — НАЙМИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Працювати наймитом у кого-небудь, служити за наймом. Чоловік наймитував, гірко бідив, на чужих робив (І. Франко); Він вивчився читати якимсь дивним способом, наймитуючи ще замолоду в дяка (Б.  Словник української мови у 20 томах
5. наймитувати — НАЙМИТУВА́ТИ (працювати наймитом); БАТРАКУВА́ТИ, БАТРА́ЧИТИ рідше (працювати батраком). Молодий Жменяк не міг наймитувати, бо йому заважав ґаздівський гонор (М.  Словник синонімів української мови
6. наймитувати — Наймитува́ти, -ту́ю, -єш гл. Служить по найму. Буде вже мені, каже, наймитувати, — може, каже, своє хазяйствечко заведу. Рудч. Ск. І. 149.  Словник української мови Грінченка