наказаний

нака́заний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до наказати.

Значення в інших словниках

1. наказаний — нака́заний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. наказаний — НАКА́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до наказа́ти¹. Прокуратура проводить перевірку, чи виконують ці особи наказані їм правила проживання (з газ.); // нака́зано, безос. пред. – Ми що... Ми люди підневільні... Наказано... Ми лише піднести що-небудь (О.  Словник української мови у 20 томах