наплутувати

наплу́тувати

-ую, -уєш, недок., наплутати, -аю, -аєш, док.

1》 перех.Намотуючи або розмотуючи, переплутувати, заплутувати яку-небудь кількість чогось.

2》 тільки док., неперех. Наробити плутанини, помилок у чому-небудь.

Значення в інших словниках

1. наплутувати — наплу́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наплутувати — НАПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. НАПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док. 1. що. Намотуючи або розмотуючи, переплутувати, заплутувати яку-небудь кількість чогось. Наплутала ниток та й пішла, а мені треба розплутувати (Сл. Б. Грінченка). 2. тільки док., що, чого і без прям.  Словник української мови у 20 томах
3. наплутувати — НАПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Намотуючи або розмотуючи, переплутувати, заплутувати яку-небудь кількість чогось. Наплутала ниток та й пішла, а мені треба розплутувати (Сл. Гр.). 2. тільки док., неперех.  Словник української мови в 11 томах
4. наплутувати — Наплутувати, -тую, -єш сов. в. наплутати, -таю, -єш, гл. 1) Напутывать, напутать. Наплутала ниток та й пішла, а мені треба росплутувати. Харьк. 2) Путаться, спутаться въ словахъ. Щось казав, казав, наплутав, я й не розібрала.  Словник української мови Грінченка