наплутувати
НАПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док.
1. перех. Намотуючи або розмотуючи, переплутувати, заплутувати яку-небудь кількість чогось.
Наплутала ниток та й пішла, а мені треба розплутувати (Сл. Гр.).
2. тільки док., неперех. Наробити плутанини, помилок у чому-небудь.
В своїм оповіданні вона багато наплутала (Коцюб., І, 1955, 456);
[Артур:] Я дуже боюся збитись, щось наплутати, нарешті я можу зіпсувати всю справу якимсь недоречним словом (Собко, П’єси, 1958, 117).
Словник української мови (СУМ-11)