наплутувати
НАПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док.
1. перех. Намотуючи або розмотуючи, переплутувати, заплутувати яку-небудь кількість чогось.
Наплутала ниток та й пішла, а мені треба розплутувати (Сл. Гр.).
2. тільки док., неперех. Наробити плутанини, помилок у чому-небудь.
В своїм оповіданні вона багато наплутала (Коцюб., І, 1955, 456);
[Артур:] Я дуже боюся збитись, щось наплутати, нарешті я можу зіпсувати всю справу якимсь недоречним словом (Собко, П’єси, 1958, 117).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наплутувати — наплу́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- наплутувати — -ую, -уєш, недок., наплутати, -аю, -аєш, док. 1》 перех.Намотуючи або розмотуючи, переплутувати, заплутувати яку-небудь кількість чогось. 2》 тільки док., неперех. Наробити плутанини, помилок у чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наплутувати — НАПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. НАПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док. 1. що. Намотуючи або розмотуючи, переплутувати, заплутувати яку-небудь кількість чогось. Наплутала ниток та й пішла, а мені треба розплутувати (Сл. Б. Грінченка). 2. тільки док., що, чого і без прям. Словник української мови у 20 томах
- наплутувати — Наплутувати, -тую, -єш сов. в. наплутати, -таю, -єш, гл. 1) Напутывать, напутать. Наплутала ниток та й пішла, а мені треба росплутувати. Харьк. 2) Путаться, спутаться въ словахъ. Щось казав, казав, наплутав, я й не розібрала. Словник української мови Грінченка