1. Словник української мови у 20 томах

наплутувати

НАПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. НАПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док.

1. що. Намотуючи або розмотуючи, переплутувати, заплутувати яку-небудь кількість чогось.

Наплутала ниток та й пішла, а мені треба розплутувати (Сл. Б. Грінченка).

2. тільки док., що, чого і без прям. дод. Наробити плутанини, помилок у чому-небудь.

Але Любов Федорівна заспокоювала його. Видно, цей Никанор недотепа, може, наплутав чого, треба післати [послати] другого чоловіка, більш годящого (Б. Лепкий);

Ніяка вона не Маргарита, а Марта – то брехня, начебто куми чи священик наплутали й через те в метриці написано – Марта (Б. Антоненко-Давидович);

“Ми тут жили”. Невже батько щось наплутав? Він же казав, що господарі евакуювалися (Б. Харчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наплутувати — наплу́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. наплутувати — -ую, -уєш, недок., наплутати, -аю, -аєш, док. 1》 перех.Намотуючи або розмотуючи, переплутувати, заплутувати яку-небудь кількість чогось. 2》 тільки док., неперех. Наробити плутанини, помилок у чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наплутувати — НАПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Намотуючи або розмотуючи, переплутувати, заплутувати яку-небудь кількість чогось. Наплутала ниток та й пішла, а мені треба розплутувати (Сл. Гр.). 2. тільки док., неперех. Словник української мови в 11 томах
  4. наплутувати — Наплутувати, -тую, -єш сов. в. наплутати, -таю, -єш, гл. 1) Напутывать, напутать. Наплутала ниток та й пішла, а мені треба росплутувати. Харьк. 2) Путаться, спутаться въ словахъ. Щось казав, казав, наплутав, я й не розібрала. Словник української мови Грінченка