1. Словник української мови Грінченка

наплутувати

Наплутувати, -тую, -єш

сов. в. наплутати, -таю, -єш, гл.

1) Напутывать, напутать. Наплутала ниток та й пішла, а мені треба росплутувати. Харьк.

2) Путаться, спутаться въ словахъ. Щось казав, казав, наплутав, я й не розібрала.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наплутувати — наплу́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. наплутувати — -ую, -уєш, недок., наплутати, -аю, -аєш, док. 1》 перех.Намотуючи або розмотуючи, переплутувати, заплутувати яку-небудь кількість чогось. 2》 тільки док., неперех. Наробити плутанини, помилок у чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наплутувати — НАПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. НАПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док. 1. що. Намотуючи або розмотуючи, переплутувати, заплутувати яку-небудь кількість чогось. Наплутала ниток та й пішла, а мені треба розплутувати (Сл. Б. Грінченка). 2. тільки док., що, чого і без прям. Словник української мови у 20 томах
  4. наплутувати — НАПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Намотуючи або розмотуючи, переплутувати, заплутувати яку-небудь кількість чогось. Наплутала ниток та й пішла, а мені треба розплутувати (Сл. Гр.). 2. тільки док., неперех. Словник української мови в 11 томах