наплювати
НАПЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш; наказ, сп. наплю́й; док.
1. Зробити один або декілька плювків куди-небудь, на щось.
— Був тут Медвідь і назвав нас потерчатами, ще й наплював у наше гніздо (Фр., IV, 1950, 67).
2. перен., розм. Виявити до кого-, чого-небудь зневагу, презирство, байдужість; не порахуватися з кимось.
Нічого, друже, не журися! В дулевину себе закуй, Гарненько богу помолися, А на громаду хоч наплюй! (Шевч., II, 1963, 225);
Йому вже давно хотілося наплювати на все — на школу, на рідний дім, на книжки (Збан., Курил. о-ви, 1963, 19).
3. тільки інфін. Уживається для вираження цілковитої байдужості.
— Це, знаєте, зовсім не входить в наші плани. Будь інший час — тоді що! Наплювать (Хотк., І, 1966, 171).
◊ Наплюва́ти в ду́шу див. душа́;
Не дава́ти (не да́ти) наплюва́ти собі́ в ка́шу див. ка́ша;
У ха́ту наплюва́ти — зайти, навідатися до кого-небудь.
— До мене! до мене! хоч у хату наплюйте! — кричала Параска і на Івана Трохимовича і на Зіньку (Мирний, IV, 1955, 56).
Значення в інших словниках
- наплювати — наплюва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- наплювати — -юю, -юєш; наказ. сп. наплюй; док. 1》 Зробити один або декілька плювків куди-небудь, на щось. 2》 перен., розм. Виявити до кого-, чого-небудь зневагу, презирство, байдужість; не порахуватися з кимось. 3》 тільки інфін. Уживається для вираження цілковитої байдужості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наплювати — НАПЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш; наказ. сп. наплю́й; док. 1. Зробити один або декілька плювків куди-небудь, на щось. – Був тут Медвідь і назвав нас потерчатами, ще й наплював у наше гніздо (І. Франко). 2. перен., розм. Словник української мови у 20 томах
- наплювати — не дава́ти (не дозволя́ти) / не да́ти (не дозво́лити) наплюва́ти (плю́нути) (собі́) в ка́шу (в борщ) кому і без додатка. Вміти відстоювати, захищати себе. Діти .. Фразеологічний словник української мови
- наплювати — БА́ЙДУ́ЖЕ (у знач. предик. — не має значення, неважливо), БАЙДУ́ЖКИ розм., ОДНА́КОВО, ВСЕ ОДНО́ (УСЕ́ ОДНО́), ДАРМА́ розм., НЕВА́ЖНО розм., СІ́ЛЬКІСЬ (СІ́ЛЬКОСЬ) заст., ЧХА́ТИ підсил. розм., НАЧХА́ТИ підсил. розм., ПЛЮВА́ТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- наплювати — Наплювати, -люю, -єш гл. Наплевать. Наплюю я багачу, коли хліб свій молочу. Ном. № 2559. і в хату не наплює. И на минутку не заглянетъ, не зайдетъ. Як до чужих, то і на увесь день, а до мене — і в хату не наплювала. Мир. Пов. II. 92. Словник української мови Грінченка