наплювати

Значення в інших словниках

1. наплювати — -юю, -юєш; наказ. сп. наплюй; док. 1》 Зробити один або декілька плювків куди-небудь, на щось. 2》 перен., розм. Виявити до кого-, чого-небудь зневагу, презирство, байдужість; не порахуватися з кимось. 3》 тільки інфін. Уживається для вираження цілковитої байдужості. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. наплювати — НАПЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш; наказ. сп. наплю́й; док. 1. Зробити один або декілька плювків куди-небудь, на щось. – Був тут Медвідь і назвав нас потерчатами, ще й наплював у наше гніздо (І. Франко). 2. перен., розм. Словник української мови у 20 томах
3. наплювати — не дава́ти (не дозволя́ти) / не да́ти (не дозво́лити) наплюва́ти (плю́нути) (собі́) в ка́шу (в борщ) кому і без додатка. Вміти відстоювати, захищати себе. Діти .. Фразеологічний словник української мови
4. наплювати — БА́ЙДУ́ЖЕ (у знач. предик. — не має значення, неважливо), БАЙДУ́ЖКИ розм., ОДНА́КОВО, ВСЕ ОДНО́ (УСЕ́ ОДНО́), ДАРМА́ розм., НЕВА́ЖНО розм., СІ́ЛЬКІСЬ (СІ́ЛЬКОСЬ) заст., ЧХА́ТИ підсил. розм., НАЧХА́ТИ підсил. розм., ПЛЮВА́ТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
5. наплювати — НАПЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш; наказ, сп. наплю́й; док. 1. Зробити один або декілька плювків куди-небудь, на щось. — Був тут Медвідь і назвав нас потерчатами, ще й наплював у наше гніздо (Фр., IV, 1950, 67). 2. перен., розм. Словник української мови в 11 томах
6. наплювати — Наплювати, -люю, -єш гл. Наплевать. Наплюю я багачу, коли хліб свій молочу. Ном. № 2559. і в хату не наплює. И на минутку не заглянетъ, не зайдетъ. Як до чужих, то і на увесь день, а до мене — і в хату не наплювала. Мир. Пов. II. 92. Словник української мови Грінченка