наплювати
наплюва́ти
-юю, -юєш; наказ. сп. наплюй; док.
1》 Зробити один або декілька плювків куди-небудь, на щось.
2》 перен., розм. Виявити до кого-, чого-небудь зневагу, презирство, байдужість; не порахуватися з кимось.
3》 тільки інфін. Уживається для вираження цілковитої байдужості.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наплювати — наплюва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- наплювати — НАПЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш; наказ. сп. наплю́й; док. 1. Зробити один або декілька плювків куди-небудь, на щось. – Був тут Медвідь і назвав нас потерчатами, ще й наплював у наше гніздо (І. Франко). 2. перен., розм. Словник української мови у 20 томах
- наплювати — не дава́ти (не дозволя́ти) / не да́ти (не дозво́лити) наплюва́ти (плю́нути) (собі́) в ка́шу (в борщ) кому і без додатка. Вміти відстоювати, захищати себе. Діти .. Фразеологічний словник української мови
- наплювати — БА́ЙДУ́ЖЕ (у знач. предик. — не має значення, неважливо), БАЙДУ́ЖКИ розм., ОДНА́КОВО, ВСЕ ОДНО́ (УСЕ́ ОДНО́), ДАРМА́ розм., НЕВА́ЖНО розм., СІ́ЛЬКІСЬ (СІ́ЛЬКОСЬ) заст., ЧХА́ТИ підсил. розм., НАЧХА́ТИ підсил. розм., ПЛЮВА́ТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- наплювати — НАПЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш; наказ, сп. наплю́й; док. 1. Зробити один або декілька плювків куди-небудь, на щось. — Був тут Медвідь і назвав нас потерчатами, ще й наплював у наше гніздо (Фр., IV, 1950, 67). 2. перен., розм. Словник української мови в 11 томах
- наплювати — Наплювати, -люю, -єш гл. Наплевать. Наплюю я багачу, коли хліб свій молочу. Ном. № 2559. і в хату не наплює. И на минутку не заглянетъ, не зайдетъ. Як до чужих, то і на увесь день, а до мене — і в хату не наплювала. Мир. Пов. II. 92. Словник української мови Грінченка