наповзати

наповза́ти

-аю, -аєш, недок., наповзти, -зу, -зеш; мин. ч. наповз, -ла, -ло; док.

1》 Рухаючись, наштовхуватися, насуватися на кого-, що-небудь.

|| Рухаючись, наближатися до кого-, чого-небудь.

2》 Повзучи, збиратися в якій-небудь кількості (про комах, плазунів і т. ін.).

|| перен., розм. Находити, прибувати куди-небудь у якійсь кількості (про людей).

3》 Насуватися, находити на що-небудь, покриваючи, заслоняючи його собою (про дим, хмару, туман і т. ін.).

4》 Насуваючись, закривати собою що-небудь.

5》 перен., розм. Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимось (про настрій, почуття і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. наповзати — наповза́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наповзати — див. лізти  Словник синонімів Вусика
3. наповзати — НАПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПОВЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. напо́вз, ла́, ло́; док. 1. Рухаючись, наштовхуватися, насуватися на кого-, що-небудь. Величезні крижини нестримно наповзали одна на одну (О.  Словник української мови у 20 томах
4. наповзати — НАСУВА́ТИСЯ (НАСО́ВУВАТИСЯ) на що і без додатка (про хмари, туман, дим і взагалі щось суцільне, масивне — рухаючись, покривати, закривати собою що-небудь), НАСУВА́ТИ (НАСО́ВУВАТИ), СУ́НУТИ, СУ́НУТИСЯ, НАСТУПА́ТИ, НАКО́ЧУВАТИСЯ, НАПЛИВА́ТИ (плавно)...  Словник синонімів української мови
5. наповзати — НАПОВЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПОВЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. напо́вз, ла́, ло́; док. 1. Рухаючись, наштовхуватися, насуватися на кого-, що-небудь.  Словник української мови в 11 томах