Великий тлумачний словник сучасної мови

напослідку

напослі́дку

присл., розм.

Те саме, що напослідок.

|| Наприкінці, позаду.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. напослідку — напослі́дку прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
  2. напослідку — див. наприкінці  Словник синонімів Вусика
  3. напослідку — НАПОСЛІ́ДКУ, присл., розм. Те саме, що напослі́док. Допалась мати на його [нього]; лаяла-лаяла, а він і губи не роззявив. Аж напослідку каже: – Ото треба було справити мені сіртук (А. Свидницький); // У кінці, позаду.  Словник української мови у 20 томах
  4. напослідку — НАПРИ́КІНЦІ́ (після всього, у кінці всього), НАОСТА́НКУ, НАОСТА́НОК, НАОСТА́НЦІ розм. рідше, ПІД КІНЕ́ЦЬ, НАСА́МКІНЕЦЬ, НАПОСЛІ́ДКУ розм. рідше, НАПОСЛІ́ДОК розм. рідше. — І взагалі, хлопче, — звернувся (дядько) наприкінці до небожа.  Словник синонімів української мови
  5. напослідку — НАПОСЛІ́ДКУ, присл., розм. Те саме, що напослі́док. Допалась мати на його; лаяла-лаяла, а він і губи не роззявив. Аж напослідку каже: — Ото треба було справити мені сіртук (Свидн., Люборацькі, 1955, 127); // У кінці, позаду.  Словник української мови в 11 томах