напослідку

НАПОСЛІ́ДКУ, присл., розм.

Те саме, що напослі́док.

Допалась мати на його [нього]; лаяла-лаяла, а він і губи не роззявив. Аж напослідку каже: – Ото треба було справити мені сіртук (А. Свидницький);

// У кінці, позаду.

За повозами оддалік купа селян, господарів, баб і молоді, а напослідку, мов вівці, .. шкільна дітвора під проводом учителя (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. напослідку — напослі́дку прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. напослідку — див. наприкінці  Словник синонімів Вусика
3. напослідку — присл., розм. Те саме, що напослідок. || Наприкінці, позаду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. напослідку — НАПРИ́КІНЦІ́ (після всього, у кінці всього), НАОСТА́НКУ, НАОСТА́НОК, НАОСТА́НЦІ розм. рідше, ПІД КІНЕ́ЦЬ, НАСА́МКІНЕЦЬ, НАПОСЛІ́ДКУ розм. рідше, НАПОСЛІ́ДОК розм. рідше. — І взагалі, хлопче, — звернувся (дядько) наприкінці до небожа.  Словник синонімів української мови
5. напослідку — НАПОСЛІ́ДКУ, присл., розм. Те саме, що напослі́док. Допалась мати на його; лаяла-лаяла, а він і губи не роззявив. Аж напослідку каже: — Ото треба було справити мені сіртук (Свидн., Люборацькі, 1955, 127); // У кінці, позаду.  Словник української мови в 11 томах