напослідок

НАПОСЛІ́ДОК, присл., розм.

Під кінець, після всього.

– Та що, може би ми вже спати пішли? – сказав напослідок Іван (І. Франко);

– Лишайся в селі й чекай мене. Підроблю і вернуся... – була його обіцянка напослідок, як ми коло Зеленої прощалися... (В. Бабляк).

Значення в інших словниках

1. напослідок — напослі́док прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. напослідок — див. наприкінці  Словник синонімів Вусика
3. напослідок — присл., розм. Під кінець, після всього.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. напослідок — Наприкінці, наостанку, наостанці  Словник чужослів Павло Штепа
5. напослідок — НАПРИ́КІНЦІ́ (після всього, у кінці всього), НАОСТА́НКУ, НАОСТА́НОК, НАОСТА́НЦІ розм. рідше, ПІД КІНЕ́ЦЬ, НАСА́МКІНЕЦЬ, НАПОСЛІ́ДКУ розм. рідше, НАПОСЛІ́ДОК розм. рідше. — І взагалі, хлопче, — звернувся (дядько) наприкінці до небожа.  Словник синонімів української мови
6. напослідок — Напослі́док, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. напослідок — НАПОСЛІ́ДОК, присл., розм. Під кінець, після всього. — Та що, може би ми вже спати пішли? — сказав напослідок Іван (Фр., І, 1955, 161); Поблискує ["Москвич"] біля радгоспних майстерень, де батько ще щось виточує та підпилює напослідок (Гончар, Тронка, 1963, 179).  Словник української мови в 11 томах