напоумляти

напоумля́ти

-яю, -яєш, недок., напоумити, -млю, -миш; мн. напоумлять; док., перех.

Навчати кого-небудь діяти розумно, розсудливо; давати пораду.

|| безос.

Значення в інших словниках

1. напоумляти — напоу́мляти дієслово недоконаного виду напоумля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. напоумляти — див. НАПУЧУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. напоумляти — див. радити  Словник синонімів Вусика
4. напоумляти — Нарозумлювати, нарозумівати, нарозуміти, понарозумлювати, понарозумівати, вчити, навчати, навчити, понавчати, повчати, повчити, тлумачити, витлумачувати, витлумачити, повитлумачувати, потлумачити, розтлумачувати, розтлумачити, порозтлумачувати...  Словник чужослів Павло Штепа
5. напоумляти — НАПОУМЛЯ́ТИ, яю́, я́єш, і НАПОУ́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАПОУ́МИТИ, млю, миш; мн. напоу́млять; док., кого і без прям. дод. Навчати кого-небудь діяти розумно, розсудливо; давати пораду.  Словник української мови у 20 томах
6. напоумляти — II. НАСТАВЛЯ́ТИ кого (давати конкретні поради, настанови, як слід робити, поводитися в тих чи інших випадках), НАСТАНОВЛЯ́ТИ рідше, НАПУ́ЧУВАТИ (НАПУЧА́ТИ), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ рідко), НАКА́ЗУВАТИ кому (перев. із спол. щоб), НАУЩА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
7. напоумляти — НАПОУ́МЛЯТИ, я́ю, я́єш, недок., НАПОУ́МИТИ, млю, миш; мн. напоу́млять; док., перех. Навчати кого-небудь діяти розумно, розсудливо; давати пораду. Мар’яна пошепки напоумляла знавіснілого пана Роздобудька (Ільч., Козацьк. роду..  Словник української мови в 11 томах
8. напоумляти — Напоумля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. напоумити, -млю, -миш, гл. Вразумлять, вразумить, научать, научить, надоумливать, надоумить, наставлять, наставить на добрый путь. Напоумте... Скажіть, будь ласка, як би ви мойому лиху запобігли. МВ. (КС. 1902. X. 150).  Словник української мови Грінченка