напрямний

напрямни́й

-а, -е, спец.

Який надає розміщенню або рухові чого-небудь певного напряму. Напрямні канавки.

Значення в інших словниках

1. напрямний — напрямни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. напрямний — НАПРЯМНИ́Й, а́, е́, спец. Який надає розміщенню або рухові чого-небудь певного напряму. Спереду снігохід має дві напрямні лижі, які прокладають для лопатей колію (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. напрямний — НАПРЯМНИ́Й, а́, е́, спец. 1. Який надає розміщенню або рухові чого-небудь певного напряму. Забивання шпунтових рядів провадять за допомогою напрямних рам. Напрямна рама складається з маячних паль і укріплених на них напрямних брусів (Довідник сіль.  Словник української мови в 11 томах