населяти

населя́ти

-яю, -яєш, недок., населити, -селю, -селиш, док., перех.

1》 Займати поселеннями, жителями якусь місцевість, приміщення і т. ін.; заселяти.

2》 тільки недок. Жити на якійсь території.

|| перен. Наповнювати собою що-небудь.

Значення в інших словниках

1. населяти — населя́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. населяти — Заселювати, заселити, позаселювати, обсолювати, обселити, пообселювати, оселювати, оселити, пооселювати, поселювати, поселити, усолювати, уселити, залюднювати, залюднити, позалюднювати, налюднювати, налюднити, поналюднювати, олюднювати, олюднити...  Словник чужослів Павло Штепа
3. населяти — НАСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАСЕЛИ́ТИ, селю́, се́лиш, док., що. 1. Займати якусь місцевість, приміщення і т. ін. поселеннями, жителями; заселяти. 2. тільки недок. Жити на якійсь території; займати.  Словник української мови у 20 томах
4. населяти — ЖИ́ТИ (бути жителем якоїсь країни, місцевості, будинку), ПРОЖИВА́ТИ, ПРОБУВА́ТИ рідше, ПОЖИВА́ТИ розм., СИДІ́ТИ розм.; НАСЕЛЯ́ТИ (про велику кількість людей на якійсь території); МЕ́ШКАТИ (перев. у певному приміщенні).  Словник синонімів української мови
5. населяти — Населя́ти, -ля́ю, -ля́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. населяти — НАСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАСЕЛИ́ТИ, селю́, се́лиш, док., перех. 1. Займати поселеннями, жителями якусь місцевість, приміщення і т. ін.; заселяти. 2. тільки недок. Жити на якійсь території.  Словник української мови в 11 томах