нативізм

нативі́зм

-у, ч.

1》 психол.Теоретична позиція, яка підкреслює значення спадковості, тобто біологічних причин поведінки людини.

|| Концепція, за якою здатність до сприймання простору й часу властива людині від природи та існує апріорно, не розвиваючись у процесі досвіду.

2》 Негативне ставлення місцевого населення до іммігрантів.

Значення в інших словниках

1. нативізм — нативі́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. нативізм — НАТИВІ́ЗМ, у, ч., біол. Течія, прихильники якої заперечують модифіковані форми, визнаючи лише вроджені спадкові, структури.  Словник української мови у 20 томах
3. нативізм — нативі́зм (від лат. nativus – природжений) у психології концепція, за якою здатність до сприймання простору й часу природжена людині та існує апріорно, не розвиваючись у процесі досвіду. Поширена в 19 ст.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. нативізм — Філософський погляд, який приймає існування вроджених ідей (знань, властивостей), незалежних від експериментів, з цих ідей виводиться пізнання; називається також генетичним раціоналізмом.  Універсальний словник-енциклопедія