натхненник

натхне́нник

-а, ч.

Той, хто надихає, запалює до чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. натхненник — натхне́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. натхненник — НАТХНЕ́ННИК, а, ч. Той, хто надихає, запалює до чого-небудь. Є люди типу натхненників, художників; у масі своїй вони наповнюють життя тим психологічним киснем, від якого легше дихається (І. Волошин); Ковпак був натхненником та теоретиком месницької боротьби (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах
3. натхненник — НАТХНЕ́ННИК, а, ч. Той, хто надихає, запалює до чого-небудь. Ленін був організатором, ідейним натхненником і безпосереднім керівником "Искры" (Біогр.  Словник української мови в 11 томах