натхненник

НАТХНЕ́ННИК, а, ч. Той, хто надихає, запалює до чого-небудь.

Ленін був організатором, ідейним натхненником і безпосереднім керівником "Искры" (Біогр. Леніна, 1955, 47);

Хвала народові, що мужніми грудьми Від орд нападницьких Країну Рад відстояв, За все, за все йому скажім спасибі ми, Героєві труда, натхненнику героїв! (Рильський, І, 1956, 165).

Значення в інших словниках

1. натхненник — натхне́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. натхненник — -а, ч. Той, хто надихає, запалює до чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. натхненник — НАТХНЕ́ННИК, а, ч. Той, хто надихає, запалює до чого-небудь. Є люди типу натхненників, художників; у масі своїй вони наповнюють життя тим психологічним киснем, від якого легше дихається (І. Волошин); Ковпак був натхненником та теоретиком месницької боротьби (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах