натхненний
НАТХНЕ́ННИЙ, а, е. Сповнений, пройнятий натхненням; пристрасний.
Серед тих чорних хмар [проповіді], як білий невинний голуб, здіймалась у височінь огрядна постать натхненного проповідника (Коцюб., І, 1955, 324);
Колгоспний лад підняв трудове селянство до небаченої натхненної творчості (Літ. газ., 10.XII 1953, 1);
// Сповнений благородства, душевної краси.
Обличчя дівчини стало таким же променистим і натхненним, як і в хвилини змагання (Собко, Шлях.., 1948, 9);
*Образно. Звелася Полтава велична, натхненна, Шумує над морем ланів (Нагн., Вибр., 1950, 220).
Словник української мови (СУМ-11)