натхненний
НАТХНЕ́ННИЙ, а, е.
Сповнений, пройнятий натхненням; пристрасний.
Серед тих чорних хмар [проповіді], як білий невинний голуб, здіймалась у височінь огрядна постать натхненного проповідника (М. Коцюбинський);
Я кличу вас – чуєте? – кличу! Порвіть ланцюги салищі – ви будете вільні двічі складати натхненні гімни (М. Хвильовий);
// Сповнений благородства, душевної краси.
Обличчя дівчини стало таким же променистим і натхненним, як і в хвилини змагання (В. Собко);
Можна було б назвати цілий ряд таких істинно натхненних, що світяться зсередини, творів, і серед них – романи Льва Толстого, “Земля” Довженка (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Звелася Полтава велична, натхненна, Шумує над морем ланів (М. Нагнибіда).
Словник української мови (СУМ-20)