натхненник
НАТХНЕ́ННИК, а, ч. Той, хто надихає, запалює до чого-небудь.
Ленін був організатором, ідейним натхненником і безпосереднім керівником "Искры" (Біогр. Леніна, 1955, 47);
Хвала народові, що мужніми грудьми Від орд нападницьких Країну Рад відстояв, За все, за все йому скажім спасибі ми, Героєві труда, натхненнику героїв! (Рильський, І, 1956, 165).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- натхненник — натхне́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- натхненник — -а, ч. Той, хто надихає, запалює до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- натхненник — НАТХНЕ́ННИК, а, ч. Той, хто надихає, запалює до чого-небудь. Є люди типу натхненників, художників; у масі своїй вони наповнюють життя тим психологічним киснем, від якого легше дихається (І. Волошин); Ковпак був натхненником та теоретиком месницької боротьби (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах