натхненник
НАТХНЕ́ННИК, а, ч.
Той, хто надихає, запалює до чого-небудь.
Є люди типу натхненників, художників; у масі своїй вони наповнюють життя тим психологічним киснем, від якого легше дихається (І. Волошин);
Ковпак був натхненником та теоретиком месницької боротьби (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- натхненник — натхне́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- натхненник — -а, ч. Той, хто надихає, запалює до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- натхненник — НАТХНЕ́ННИК, а, ч. Той, хто надихає, запалює до чого-небудь. Ленін був організатором, ідейним натхненником і безпосереднім керівником "Искры" (Біогр. Словник української мови в 11 томах