нахаба
наха́ба
I -и, ч. і ж.
Людина, яка діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми, і не зважає на ставлення до цього інших.
II -и, ж., розм.
Нещастя, біда, напасть.
Великий тлумачний словник сучасної української мовинаха́ба
I -и, ч. і ж.
Людина, яка діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми, і не зважає на ставлення до цього інших.
II -и, ж., розм.
Нещастя, біда, напасть.
Великий тлумачний словник сучасної української мови