начільник

начі́льник

-а, ч.

Те саме, що налобник 1).

Значення в інших словниках

1. начільник — начі́льник іменник чоловічого роду налобник  Орфографічний словник української мови
2. начільник — НАЧІ́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що нало́бник 1. На йому [ньому] якийсь важкий панцер, залізний начільник, що спустився з чола й затуляє йому очі (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
3. начільник — НАЛО́БНИК (металеве покриття, яке захищало в старовину лоб воїна від ушкодження), НАЧІ́ЛЬНИК. — У мене хоч і мідний налобник, але лоб не мідний (В. Кучер); На йому.. якийсь важкий панцер, залізний начільник, що спустився з чола й затуляє йому очі (І. Нечуй-Левицький).  Словник синонімів української мови
4. начільник — НАЧІ́ЛЬНИК, а, ч. Те саме, що нало́бник 1.  Словник української мови в 11 томах