нашукувати

нашу́кувати

-ую, -уєш, недок., нашукати, -аю, -аєш, док., перех., розм.

Шукати, розшукувати кого-, що-небудь.

|| Знаходити яку-небудь кількість чогось.

Значення в інших словниках

1. нашукувати — нашу́кувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. нашукувати — Шукати, розшукувати, відшукувати, вишукувати, підшукувати, (ягоди ще) прв. док. НАШУКАТИ, знайти, назбирати.  Словник синонімів Караванського
3. нашукувати — НАШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм. Шукати, розшукувати кого-, що-небудь. Дехто з офіцерів нашукував біля клубу свою знайому (А. Хорунжий); Він, розгорнувши свого задачника і нашукавши ..  Словник української мови у 20 томах
4. нашукувати — ШУКА́ТИ (намагатися знайти, виявити когось, щось, часто сховане, загублене тощо), ВІДШУ́КУВАТИ, РОЗШУ́КУВАТИ, ДОШУ́КУВАТИСЯ, ПОШУ́КУВАТИ, НАШУ́КУВАТИ розм., ШУКА́ТИСЯ діал., СЬКА́ТИ діал.; ША́РИТИ розм. (перев. навпомацки); ШАРУДІ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. нашукувати — НАШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Шукати, розшукувати кого-, що-небудь. Дехто з офіцерів нашукував біля клубу свою знайому (Хор., Незакінч. політ, 1960, 94); Він, розгорнувши свого задачника і нашукавши..  Словник української мови в 11 томах
6. нашукувати — Нашукувати, -кую, -єш сов. в. нашука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Выискивать, выискать, находить, найти.  Словник української мови Грінченка